Слово «журнал» походить від французького le journal — «газета» (дослівно — «щоденний», le jour — день). Отже, в процесі запозичення слово journal змінило своє первинне значення на майже протилежне, адже «журнал» французькою (художній, науковий, політичний) — la revue (ревю), а ілюстрований — le magazine (маґазін). І лише шкільний журнал, або ж журнал для запису спостережень, звучить французькою як «журнал» (le journal).

Перші журнальні видання з’явилися в Західній Європі (у Відні та у Франкфурті на-Майні) в 1615 р.

Ідея створення першого літературного журналу належала знову ж таки французу Теофрасту Ренодо, який опублікував у своєму «Bureau d’Adresse» реферати з літературних і наукових тем. Хронологічно першою організувала видання журналу родина паризького парламенту Дені де Салло (1626—1669 p.p.)) який випустив у світ «Journal des Savants» (1672 p.), першим юридичним часописом був «Journal du Polais», медичним — «Nouveless Deconvertes dans toutes les perties de la Medecine» (1679 p.)» історико-літературний — «La Clet du Cabinet des Princes de J Europe» (1704—1706 pp.).

Перший жіночий журнал вийшов 27 лютого 1693 року в Лондоні — «The Ladies’ Mercury»

Журнальне видання видається у вигляді блоку скріплених в корінці аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, поліграфічно пристосованого до специфіки даного періодичного видання, в обкладинці або палітурці [9, 38].

Журнал як джерело інформації має свою специфіку: безкінечність і регулярність його випуску, визначену періодичність, наявність матеріалів у вигляді статей, тематичне направлення змісту, обов’язковість затвердження в установленому порядку, особливе поліграфічне оформлення.

Він має постійно діючу редакцію, яка за згодою з директивними органами встановлює програму видання, його чіткі тематичні направлення, функціональне призначення. Структуру журналу визначають рубриковані розділи і різновиди (за жанром, об’ємом) матеріали. Випуски журналу нумеруються протягом року при постійному заголовку.